Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Ух, братаны, в этот раз у меня была такая галлюша, что аж словами не передать! Вот представьте себе, как я накупил закладки, типа кодеина, и решил прокатиться на кедах вместо коньков. А не на льду, а прямо по песку! Такие глюки, честное слово.
Ну, в общем, началось всё с того, что я стоял на углу и втыкал с моими рэперскими бродягами. Как обычно, мы были на своей волне, все в черных куртках, смотрим страшно и клешнеобразные кеды на ногах. А я, естественно, не отставал и держал в руке свой любимый лайб. Такой клевый шприц, понимаешь?
И тут ко мне подходит мой бро Денис и говорит: "Чувак, у меня новые закладки, кодеинчик, прямо реально ёкает". Я сразу решил попробовать, ведь я всегда готов к новым галлюшам, а кодеин, говорят, даёт божественный кайф. Мы с Денисом тянули его и чувствовали, как наши мозги начинают плавать в этой чертовой субстанции.
И вот тут ко мне приходит проклятый галлюша. Мне стало казаться, что песок под нами превращается в воду, и я начал кататься на кедах. Какой-то дикий ощущение свободы, братаны! Я чувствовал себя настоящим рэпером-сёрфером, который гоняет по волнам. Круто, да?
Но, блин, эти галлюшные приключения были не из лёгких. И вот я, катаясь по песку на этих черных кедах, начинаю втыкаться во всякие невидимые преграды. Вокруг был просто адский хаос, я не мог остановиться. Просто клочок реальности, между которыми я проплывал, словно в этих старых аркадных играх. Честно говоря, я был в полном шоке и недоумении.
Не знаю, как я потом оказался дома, но что-то я точно потерял сознание на этой галлюшной волне. Хоть и весь в поту и с кучей синяков после падений на песке, я был счастлив, что это уже прошло.
Я решил, что больше таких экспериментов с кодеином у нас не будет, но эти глупые галлюша по-прежнему встречаются иногда. Рэперы, это не для слабонервных, братаны. Но настоящим мужчинам, как я, это в крови. И несмотря на всю эту галлюшу, я всегда останусь настоящим рэпером-экстремалом. Пусть у каждого своя клёвая история, но не забывайте о своём здоровье, братаны. Ведь наши рэперские жизни - это дорога, на которой не стоит играться.